Канікули – це завжди прекрасна можливість подорожувати і відвідувати нові місця чи вже добре знайомі. Тому вихованці і педагоги Рубіжанського міського Центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді зраділи нагоді побувати у Свято-Успенській Святогірській Лаврі. Навіть діти, які там були неодноразово, погодилися здійснити туди подорож знову.
Відвідати найкрасивіші місця, справжню гордість нашого регіону ми запросили і наших гостей – педагогів з Тернопільської та Львівської областей, які перебувають в нашому місті в рамках проекту «Збудуємо країну разом».
Святогірська Лавра – місце історично цінне й мальовниче, красою якого захоплювався ще Антон Павлович Чехов. Його по праву називають «Донецькою Швейцарією». Ті, хто бував тут раніше, справедливо говорять, що земля ця сповнена благодаттю і любов’ю, яка відчувається і в природі, і в доброзичливості місцевих жителів, і в багатьох зціленнях, які отримували тут хворі і стражденні.
Екскурсія наша розпочалася біля Свято-Успенського храму. Екскурсовод розповів нам про виникнення монастиря та різні періоди його історії. Далі наш маршрут пролягав через крейдяні печери, які починаються біля самого підніжжя гори і йдуть вгору майже на кілометр.
Всередині скелі ми відвідали печерний храм Олексія – людини Божої, церкву Різдва святого Іоанна Предтечі – всю висічену у скелі, склепіння якої спираються на самотній крейдяний стовп. За переказами, в XVI столітті на цьому стовпі явилася чудотворна ікона Святителя Миколая.
Назовні ми вийшли біля Миколаївської церкви – шедевру народного зодчества XVII століття. Храм, як дорогоцінна корона, вінчає вершину крейдяної скелі. З оглядового майданчику відкривається неповторний вигляд на долину Сіверського Донця, який тисячоліттями несе своє звивисте русло неосяжними просторами.
Потім наш маршрут проліг бетонною доріжкою до могили Іоанна Затворника, який 17 років прожив у тісній крейдяній келії Святогірської скелі, до Скиту Всіх святих – незвичних дерев’яних споруд, схожих на казкові будинки та обнесених дерев’яним частоколом.
Одна з вершин крейдяних гір стала природним постаментом величезному залізобетонному пам’ятнику. Це 22-х метрова фігура Артема за проектом скульптора В. П. Кавалерідзе. Звідси також відкривається неповторний краєвид на Свято-Успенську Святогірську Лавру.
Оскільки наша подорож відбувалася напередодні 72-ї річниці звільнення України від фашистських загарбників, ми вшанували пам’ять загиблих воїнів – захисників Святогірського плацдарму в далекому 1943 році та відвідали меморіал Слави та пам’ятник лейтенанту Камишеву.
Завершилася наша екскурсія відвідуванням Свято-Успенського храму, де кожен бажаючий міг серцем доторкнутися до Святинь Лаври, помолитися за здоров’я рідних, мир і добробут країни. А на згадку про відвідування святині придбали образки Святогірської чудотворної ікони Божої Матері.
Втомлені, але задоволені ми повернулися додому, сповнені одухотворення та надії на повернення до Святих місць знову.