Реалізація проекту “Змінимо країну разом!”



1І ЧАСТИНА

Саме ініціатива голови Луганської обласної державної адміністрації-керівника військово-цивільної адміністрації Юрія Григорійовича Гарбуза в рамках Угоди про співробітництво за пілотним проектом «Змінимо країну разом» стала міцним поштовхом до щільної співпраці педагогів Луганщини, Львівщини і Тернопільщини, які вкотре довели, що географія – не завжди різність, роз’єднання і непорозуміння. Адже набутий досвід говорить про повноцінну духовну злуку різних куточків нашої Держави.

ІІ ЧАСТИНА

Але все – по порядку. Стартувала програма педагогічного та культурного обміну між навчальними закладами Луганської, Тернопільської та Львівської областей 20 жовтня 2016 року в м. Сєвєродонецьку, де в урочистій обстановці заступник голови облдержадміністрації О.П. Лішик та директор Департаменту освіти і науки Ю.В. Стецюк проводжали делегацію загальноосвітніх навчальних закладів до Львову та Тернополя. У настановчому слові було підкреслено, що 50 кращих педагогів Луганщини є лише започатковувачами  великої і надзвичайно важливої діяльності щодо об’єднання різних полюсів однієї великої незалежної України. Як можна зневілювати кордони і недовіру між людьми? В першу чергу, працею як потужним чинником розвіювання застарілих міфів, як могутнім стрижнем, що зміцнює відносини на рівні особистостей і професіоналів. Саме з цими настановами, побажаннями наснаги і творчої звитяги учасники проекту відправляються до Західної України. «Їдемо ми з радістю і щирою душею. Очікуємо співпраці, дружби, порозуміння» – таким був лейтмотив цього заходу. Тож, насотовані побажаннями, сповнені щирості і доброї волі під час довгої поїздки плекалися і своїх серцях  вчителі, поєднуючи їх з теплими згадками про власні  та шкільні родини.

2

ІІІ ЧАСТИНА

Як одна мить промайнули сотні кілометрів дороги – і ось вже Тернопільщина і Львівщина радо, з відкритим серцем зустрічають колег з Луганщини. З перших кроків (а багато хто перший раз на Галичині), з перших вітальних слів стає зрозумілим, що для відвертих і добрих людей, професіоналів вищого ґатунку немає жодних складнощів у спілкуванні, адже вишиванки, щира українська мова в устах представників Луганщини, їхні розповіді про буття області, луганської освіти на теренах прифронтової зони – і в очах довіра до співрозмовників, відвертість і бажання плідно працювати, ділитися досвідом, долаючи можливі непорозуміння. І голова Львівської обласної ради О.Ганущин у Львові, і заступник голови Тернопільської облдержадміністрації Ю. Юрик у Тернополі висловили схожі думки під час зустрічі з делегаціями вчителів Луганщини: «Зараз в країні складно, але крім воєнного фронту має бути фронт у головах людей…» І. звісно, що перемога буде за здоровим глуздом, за ентузіазмом і бажанням жити у єдиній, неподільній країні. Вчителі самі обирали райони, в які поїдуть. І перші враження – гостинність, бажання допомогти, поділитися досвідом роботи і жага увібрати все краще, що зможуть презентувати колеги з Луганщини. Особливо тремтливою були промовини під час зустрічей педагогів з прифронтового Попаснянського району, які боронять Україну на Сході. Головним підсумком зустрічей у Львові і Тернополі є жага людей скріпити власною працею, силою душі і патріотизмом потужні склепіння, що утримують високості намірів і дій українців Сходу і Заходу. І на передньому плані, як і завжди, – педагоги, адже суть нашої місії у житті і полягає в тому, щоби з’єднувати, сполучати, корегувати і стверджувати.

3ІV ЧАСТИНА

24 жовтня 2016 року Луганщина урочисто зустріла делегацію освітян Львівської і Тернопільської області. Гостей щиро, від повноти душі вітали голова Луганської облдержадміністрації – керівник військово-цивільної адміністрації Ю.Г. Гарбуз, заступник голови О.П. Лішик, директор Департаменту освіти і науки Ю.В. Стецюк, керівники управлінь і відділів освіти. Як ведеться, добрих гостей зустрічали короваєм на гаптованому рушнику. Зворушливо, з великою вдячністю за теплу зустріч коровай прийняла методист Миколаївського районного методичного кабінету Львівської області Т.Я. Лутчин. Стрижнем виступу Ю.Гарбуза стала думка про вчителів, котрі приїхали на Луганщину, як справжніх героїв, готових не на словах, а своїми справами зміцнювати єдність нашої країни. І ось веселковий водограй позитивного настрою сповнив залу, адже виступ ансамблю пісні і танцю «Радани» Луганської обласної філармонії нікого не залишив байдужим. Чудові українські костюми, яскравий вир почуттів і емоцій, високий рівень виконавчої майстерності, вміння залучати глядачів до серпанку національних витоків – все це налаштовує і гостей, і господарів на відвертість, відкриває серця назустріч одне одному. І цілком закономірно, що серце-оберіг як символ єднання українського суспільства було вручено Ю. Г. Гарбузу вчителькою зі Львівщини О.Я. Читайло як вдячність за теплий прийом.

Тож, зустріч відбулася, і тепер гостей чекають у навчальних закладах міст і районів Луганщини, бо плідне професійне спілкування, щільне знайомство з історією, традиціями, витоками духовності нашого краю дасть унікальну можливість педагогам із Західної України не лише доторкнутися, але й професійно,  інтелектуально і емоційно зануритися у коловир освітянських буднів Луганщини.

4

V  ЧАСТИНА

18 листопада 2016 р. – цей день надовго запам’ятається усім: організаторам та учасникам проекту. Сльози зустрічі та розлучення, радості та суму… Усе гарне – дуже швидко закінчується і залишаються тільки спогади та надії… На мир, порозуміння, спокій, добробут, процвітання окремо кожної людини та в цілому України.

5

VІ  ЧАСТИНА

Основні враження наших гостей від відвідин можна сформулювати наступним чином: «Їхали на Луганщину ми з відкритим серцем, але з певною долею тремтливості у душі. Щира зустріч, теплі і дружні стосунки, зацікавленість у спільній справі – реформуванні всіх ланок сучасної освіти, досвід роботи з національно-патріотичного виховання – все це показало, що ми – спільні у своїм бажанні бачити Україну єдиною і міцною державою»

– «Кожного дня ми упевнюємося в тому, що наша професія – єдина у світі, яка дозволяє не розгалужувати інтереси, наміри і дії, а єднати їх, адже результат  – навченість і вихованість дітей – найважливіше, що є у нашому житті»

– «Здається, що небагато розуму потрібно, щоби роз’єднати людей. посіяти в їхніх душах недовіру, організувати розбрат, але скільки ж зусиль потрібно прикласти задля єднання людей і, в першу чергу, нас – педагогів, бо саме в наших руках – майбутнє нової України»

– «Дуже запам’яталося, як зустріли нас у закладі, зустріли, як своїх, ми плавно влилися у навчально-виховний процес, і робимо висновок про те, що і досягнення, і проблеми у нас подібні, і лише спільно, об’єднавши зусилля, ми можемо вийти на нову освітню висоту»

– «Викладаючи англійську мову, з проведених уроків можу сказати, що рівень знань і вмінь учнів – на висоті. Діти зацікавлені у здобутті знань, вони всюди однакові, тож і зусилля наші потрібно зосередити саме на навчально-виховному процесі, а не на якихось політичних справах. Діти чекають від нас знань, а наш обов’язок – дати їм ці знання»

– «Особливого захоплення викликає турбота про нас з боку колег-педагогів, керівників освітніх установ. І відчувається, що це – не лише данина гостинності. Ми працюємо пліч-о-пліч, разом готуємо патріотичні заходи, ділимося набутим досвідом, щиро і відверто спілкуємося, бо всі зараз зосередженні на реформуванні освітньої галузі. А ми і є ті основні реформатори, котрі працюють в освіті і, власне, живуть освітою. І так є у вас, на Сході, так є у нас, на Заході»

– «Головне, на що треба звернути увагу, що є центром прикладання всіх наших зусиль, – це, без сумніву, національно-патріотичне виховання. Ми захоплені стрункою і планомірною роботою з даного важливого питання на Луганщині, адже заходи дуже ґрунтовно готуються, зміст їх завше продуманий , і, що найважливіше, відчувається що патріотична їх складова не є штучним нашаруванням на тлі шкільного життя, а органічно притаманна і нерозривно пов’язана з усіма ланками діяльності закладу»

– «Вражає, як багато приходять батьків на заходи з патріотичного напрямку, вражає й те, що говорять здебільшого українською мовою, багато хто одягнені в українські сорочки і складається й формується вже не враження, а стале переконання в тому, що Луганщина – це справжня Україна, і що у нас не різні, протилежні  полюси держави, а єдина, побудована на спільних інтересах, цілях і діях, держава».

– «Тільки зараз стало зрозумілим, чому Луганщину називають світанком України. І не тільки тому, що тут раніше сходить сонце. Більш важливим є той чинник, що ви – відкриті для всього нового, прогресивного, реформаторського. І вістрям всієї роботи педагогічної громади є бажання бачити себе невід’ємною часткою єдиної Української держави, яка, в свою чергу, активно і впевнено рухається до омріяної європейської спільноти».

6Враження педагогів Луганщини можна схарактеризувати як такі, що висловлюють захоплення радушністю і душевністю  галичан,  високим рівнем роботи з національно-патріотичного виховання, бажанням щиро поділитися досвідом з усіх сфер і ланок шкільного життя і вболіванням за теперішнє й майбутнє нашої держави.

  • «Їхали спокійно, без особливого переживання, адже більшість з нас вже були у цих краях, але то стосувалося, в основному, подорожей, екскурсій і відпочинку, тепер же ми відразу намагалися увійти до навчальних закладів як професіонали, і це цілком зрозуміло, бо майже всі з нас – вчителі вищої і першої категорій, дехто з педагогічними званнями. І це нам вдалося. Діти – вони діти завжди, а наша функція – відпрацювати добросовісно і повноцінно»
  • «Не можна не захоплюватися чарівною природою Львівщини й Тернопільщини, спокоєм і красою, що обуяє тут. Але саме неспокоєм характеризується життя навчальних закладів. Тут усе вирує, наче водограї. Якщо порівнювати плани робіт закладів, зміст самої роботи, можна говорити про майже стовідсоткову єдність всіх думок, планів і дій освітян Львівщини, Тернопільщини і Луганщини. Плани у нас єдині. І наскрізною ниткою проходить в них бажання все зробити задля цілісності нашої держави, виховання молодої людини, гідної жити у вільному Європейському просторі».
  • «Дуже слушно іде процес об’єднання територіальних громад, ми були гостями багатьох таких громад, опорних шкіл, відверто спілкувалися з колегами, школярами, батьківською громадськістю, представниками влади. І можемо зробити наступний висновок – об’єднання там – процес бурхливий, складний, але вони йдуть цим шляхом. Навчальні заклади теж у процесі змін. Кожен керівник, член колективу відчуває власну причетність і власну відповідальність за ті зміни, які відбуваються у областях».
  • «Урок – головний чинник навчального процесу, все тут так, як і у нас: різні учні, кожен зі своїми думками й переживаннями, але ж завдання у всіх педагогів єдине – поставити дитину у центр всіх наших дій, адже саме вона є двигуном і могутньою силою, що примушує нас, вчителів (теж різних і несхожих), кожного дня заходити до класу і вести розмову про сенс свого предмету і таким чином – про сенс буття, про патріотизм, як головне, на чому ми всі й стоїмо».
  • «Прекрасна природа і прекрасні люди – ось головні враження від перебування на Західній Україні. Високий дух гостинності, жага допомогти, зробити щось добре просто захоплюють і не залишають нас байдужими. Буквально з перших кроків ми потрапили у світ вдячних і безкорисливих людей. І це відчувається в усьому – і в налагодженні нашого побуту, і в організації екскурсій до Львова й Тернополя, до знаних пам’яток старовини, і в бажанні допомогти у підготовці до уроків, виховних заходів. Складається враження, що ми працюємо тут давно, і є постіними членами колективів. Тобто, ми об’єднанні своєю роботою, дітьми, професійними тонкощами – і це основне в нашому житті.
  • «Осов’язково потрібно сказати про значні зусилля, які прикладають місцеві педагоги, щоб виховувати школярів у любові до України, до її історичного й духовного коріння. І це їм вдається. Спільна робота, підготовка разом заходів відповідного спрямування, тісна співпраця, бажання поділитися досвідом і збагатитися ним – дає змогу не на словах, а на реальних і конкретних справах вибудувати систему, адже саме систематична робота з патріотичного виховання може дати конкретні результати. До цього прагнемо ми, до цього прагнуть і наші колеги. В цьому, як і в багатьох інших питаннях, – ми були, є і будемо єдиними. А це – головний підсумок нашого перебування на теренах Львівщини і Тернопільщини».
  • «Ми єдині у своїх намірах, вчинках і діях, і це стосується як наших професійних інтересів, так і єднання на рівні духовних, людських відносин. Тільки високоморальні люди, наповнені духом свободи, відповідальності за майбутнє школи, майбутнє держави можуть стати тим величним склепінням, що підтримує наші прагнення миру, злагоди і порозуміння.»

7VІІ  ЧАСТИНА (ФІНАЛ)

На благословенному луганському небокрузі  сходить Сонце. Вранішніми тремтливими промінчиками осяває воно величну ріллю, яку щодня, щохвилини невтомною, звитяжною працею розорює наша вчительська спільнота, долаючи негоди, плекаючи надію на мирну і творчу працю. І це величне коло, що  торкається наших духовних першоджерел  благодатною силою світла, – наче  Символ єднання дій, сердець і почуттів, – закликає нас, тут народжених, до  звільнення, очищення світогляду від закоренілих стереотипів минувщини, до розірвання ланцюгів недовіри, до розбудови нових  міцних і потужніх склепінь, що підтримують спільні прагнення до єдності, злуки,  миру і  процвітання нашої великої  незалежної Держави. 8