18 травня в музеї української культури і побуту Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму відбулася зустріч у рамках Міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій», яке проводиться в Україні з 1981 року. Цього року естафету прийняла Луганщина.
У гостях у студентів, учнів і викладачів технікуму побували Василь Васильович Портяк — український прозаїк і кінодраматург, автор сценаріїв фільмів: «Меланхолійний вальс», «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали», «Вишневі ночі», «Чия правда, чия кривда», «Нескорений», та інших; Леонід Андрійович Логвиненко – Заслужений журналіст України; Володимир Тарасович Ткаченко – автор поетичних збірок і прозових книг, присвячених темам історичної пам’яті і сучасності, який приїхав до нас з батьківщини Шевченка – Черкащини, голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України, автор кількох гумористичних збірок, кіносценаріїв «Кіт з капустою» та «Московський Клондайк», лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».
День 18 травня поєднує в собі кілька знакових дат і подій. Трагічна дата – День скорботи і пам’яті жертв депортації кримсько-татарського народу. О дванадцятій годині присутні перервали зустріч і вшанували пам’ять жертв депортації Хвилиною мовчання.
У Міжнародний день музеїв творчу зустріч письменників з молоддю провели саме в музеї технікуму.
З нагоди святкування молодого, але дуже яскравого і символічного свята – Дня вишиванки – у фойє технікуму було підготовлено виставку художньої вишивки, яка демонструвала рушники, серветки, вишивані картини, виконані студентами та співробітниками технікуму або ті, що зберігаються в їхніх родинах.
Шановних гостей вітали педагоги та студенти групи М-16-1 літературно-театралізованим святом «Чарівна краса вишиванки».
У безпосередньому діалозі студентської аудиторії з сучасними, поки що не хрестоматійними, але дуже харизматичними письменниками обговорювалося питання: чия правда, чия кривда і чиї ми діти. І кожен з гостей мав свою відповідь, але всі зійшлися в одному: ми – діти України, і, незважаючи на всі негаразди, ми маємо бути єдиними!