«ЗЕЛЕНЕ КУПАЛО В ЛІТО УПАЛО»



Літній сонячний цикл річних календарних дохристиянських свят закінчувався святом молоді – Купалом або Купайлом, що після прийняття християнства з’єдналося зі святом церковним – народженням Івана Хрестителя. Тому й носить свято подвійну назву – «Івана Купала».

За старим календарем на 7 липня припадав літній сонцестій, або сонцеворот – найдовший день року, а ніч 7 липня була найкоротшою. Саме тоді вшановували бога молодості і краси Купайла. Зараз календар змінився, і сонцестій припадає на 22 червня. Тому дехто справляє свято за старим календарем – 7 липня, а дехто святкує на два тижні раніше, коли день і справді є найдовшим.

Купальська ніч – найчарівніша ніч року. Перед нею дівчата плетуть вінки ще при Сонці, щоб воно їх «поцілувало», а хлопці встановлюють на галявині купальське дерево – Купайлицю (велику вербову гілку). Дівчата прикрашають Купайлицю стрічками, квітами, співають пісень. Існує традиція, крім Купайлиці, робити Марену – опудало богині зими та смерті. Наприкінці святкування Марену топлять, щоб разом з нею пішло все погане, а деревце Купайлицю дівчата розбирають на світанку на галузки і зберігають на щастя, ворожать на судженого. Зілля, зібране цієї ночі, має особливі цілющі властивості, але головна рослина цієї ночі – небачена квітка щастя папороть. Напередодні свята дівчата роблять ляльку Купалку, яку «купають» разом з пущеними на воду віночками. На неї вішають стрічки, загадуючи бажання «на щастя, на долю». На Купала обов’язково розпалюють вогнище на честь сонця. як символ визнання його найбільш благотворної сили на землі, та проводять грища навколо нього: стрибання, перекидання вінків через вогонь, кумування, побратимство, вибір пари, співання пісень у хороводах.

23 червня 2018 року вихованці етнографічних гуртків Луганського обласного центру дитячо-юнацького туризму і краєзнавства прийняли участь у відтворенні обрядових дійств свята Купала: плели купальські вінки з цілющих трав, співали купальських пісень, водили хороводи навколо Купайлиці з верби та ляльки Марени, загадували бажання та вішали стрічки на ляльку Купалку, ворожили «на щастя на долю», шукали квітку папороть, розбирали на галузки Купайлицю: 

«Мала нічко-купалочка,

Здійсни наші бажаннячка,

Хай водою омиються,

Над вогнем здимляться і

Хай збудуться!»