Поїздка відбулась при підтримці голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Геннадія Москаля та голови Львівської ОДА Олега Синюти.
Учням навчальних закладів міст Сєвєродонецька, Рубіжне, Лисичанська, Білокуракинського, Біловодського, Кремінського, Міловського, Новоайдарського, Сватівського, Старобільського та Новопськовського районів (всього 235 учнів) випала нагода зустріти Пасхальні свята на території Західної України, а саме у Львівській області. Дана екскурсія була організована в рамках благодійної акції «Схід-Захід РАЗОМ», тож наші діти стали своєрідним містком єдності та цілісності України.
Зрозуміло, початок подорожі завжди хвилюючий: розставання з батьками, довгі години в потязі, а далі — очікувана зустріч із Києвом (до речі, для багатьох учнів це було перше знайомство зі столицею), знову години в потязі і врешті — такий по-старовинному сучасний Львів.
Перебування в Києві було доволі насиченим і різноманітним: старовинні храми ( Андріївська церква, бані Софії Київської) та новобудови, мереживо мостів Патона та одвічні Кий, Щек, Хорив і Либідь, а ще Аскольдова могила, пам’ятник Богдану Хмельницькому, Києво-Могилянська академія, університет імені Тараса Шевченка й екскурсія залами музею Великої Вітчизняної війни.
Уже в столиці діти змогли відчути колорит українського побуту, відвідавши їдальню з національною їжею. Але ми розуміли, що попереду найцікавіше — святкування Пасхи в родинах однолітків Львівщини.
Прикарпаття зустріло дітей яскравим сонцем, свіжим повітрям, пишними нарцисами й заклопотаними лелеками. Перше знайомство зі Львівщиною відбулося в місті Трускавці — на дітей очікувала тепла зустріч із представниками Львівської ОДА та народного депутата України Андрія Лопушанського. За традиціями гостинності ми приїхали в гості не з порожніми руками: від мешканців Луганщини вручили караваї на вишитих рушниках. А далі на дітей чекав смачний сніданок і розваги в басейні під відкритим небом. Потім наша подорож продовжилася теренами Львівської області, бо дітей області очікували родини чотирьох районів — Старосамбірівського, Турки, Сколе та Самбірського районів та м.Львова.
Найперше, що вразило дітей, — це гірські краєвиди. Але найочікуванішою миттю була зустріч учнів із господарями: хвилювалися діти в передчутті того, як їх зустрінуть, але хвилювалися й господарі, бо розуміли, що ми завітали в гості у найсвятіший час — Великодні дні.
Пасхальна субота для більшості дітей розпочалася досить незвично: протягом кількох годин вони були на службі в церквах чи храмах, причому відмітили, що внутрішнє оздоблення культових споруд різниться від того, що бачили вдома чи в Києві. Деякі учні із задоволенням відзначили, що навчилися виконувати молитви, а ті, хто не зовсім знайомий з релігійними дійствами, просто були вражені тим, як багато дітей і молоді побачили в церквах. Решту дня діти знайомилися з місцевістю (навіть були такі, що намагалися «побачити» Польшу, оскільки знаходилися недалеко від кордону); у родинах виготовляли крашанки, писанки (хоча за традицією розфарбовують яйця на чистий четвер, проте для нас провели своєрідні майстер-класи); знайомилися з історією Старосамбірівського району та району Турки (побачили пам’ятник Тарасу Шевченку, В’ячеславу Чорноволу), відвідали цілющі джерела.
Надзвичайною видалася Великодня неділя, здавалося, що навколишній світ сповнений урочистостей і святості: природа дарувала тепло, навколо чулися передзвони численних церков, святково вдягнені люди, пасхальні кошики з домашніми стравами, рушники та вишиванки — усе це наші діти змогли побачити, відчути красу й глибінь народних традицій. А далі на кожного чекав смачний обід у родинах господарів, причому діти відзначили, що збиралися в Пасхальну неділю великими сім’ями (батьки, діти, родичі, сусіди). Господарі наших дітей наділили подарунками, як правило, ручної роботи. Приємно, що й наші учні приготували у відповідь подарунки-сувеніри.
Для багатьох із нас були цікавими не лише традиції святкування Великодня, а і влаштування побуту прикарпатців (ми побачили сучасні дерев’яні будинки, численні ікони на стінах), а ще нас вразив місцевий діалект. Так, дізналися, що гачі — це штани, а солодке і пляцки — це звичайні шматочки торту, а ще бузьки — так ніжно називають лелек, яких можна було побачити на багатьох подвір’ях.
Комусь із дітей разом із членами родини пощастило відвідати Львів, побувати на нічній рибній ловлі, стати учасниками пасхального дійства—спалення шин та обливання водою, помандрувати прикарпатським лісом, побачити облаштування місцевих шкіл ( до речі, учителі поцікавилися, де саме знаходиться наше місто, тому приємно, що на карті України учні з легкістю змогли показати батьківщину).
І на останок хочеться відзначити, що за досить короткий час ми просто закохалися в Прикарпаття, були вражені таким по-європейськи сучасним і водночас старовинним Львовом.
Від щирого серця учні, вчителі, батьки вдячні всім тим, хто надав можливість відвідати Львівщину саме на Великодні свята, зокрема голові Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Геннадію Москалю, Департаменту освіти і науки Луганської ОДА, а головне – владі та мешканцям Львівської області. Сподіваємося, що молодь Луганщини довела: Схід і Захід – РАЗОМ!
